МАРІЧКА ГАЛАБУРДА-ЧИГРИН
Український Вільний Університет
На прийнятті підчас Храмового Cвята в Мюнхені, я познайомилася з новопризначеною ректоркою Українського Вільного Університету пі. др.проф. Ярославою Мельник, яка сиділа біля мене і запросила відвідати УВУ, його нове приміщення, щоби розповісти в Aвстралії про зміни, які настали.
Ще в 2008 му році появилися були в Інтернеті вістки про те, що найстарший український університет за кордоном опинився на межі виживання. Український Вільний Університет, що був заснований у 1921 році й майже 90 років він підтримував і розвивав українську науку у вільному світі переживав серйозні фінансові труднощі. З неофіційних джерел надійшла інформація про те, що будівлю, в якій ця Альма-матер для багатьох поколінь українських учених-емігрантів працювала у повоєнні часи, продали.
Такі чутки надходили й до Aвстралії. Коли я була в Мюнхені в 2009 році то мені старші наші громадяни казали, що справа продажі будинку УВУ “проходила в атмосфері якоїсь засекреченості, без прозорості для ширшої громадськості.” Але я, незнаючи деталів, невходила в дискусії на ту тему.
І врешті прийшло пiдтвердження, що дійсно в зв’язку з фінансовими труднощами університет продав ( хто рішав, хто продавав невідомо) своє давнє приміщення на вул. Pienzenauerstr. 15 (в найдорожчому районі міста Мюнхену – Боґенгаузені) 15-го липня 2008 році.
Блаженніший патріярх Йосип Сліпий був уфондував українському суспільству цей будинок.
Чи треба було продавати цей будинок, де на початках 1990-их років університет надав приміщення ґенеральному консульству України в Мюнхені? Проблема полягала у припиненні фінансування УВУ з німецького боку
Довідуємося і то з розмов з старшими й молодшими громадянами Мюнхену, що були розмови з представниками Адміністрації Президента України Віктора Ющенка про можливу співпрацю і також конкретну фінансову підтримку універсистету. Був підписаний протокол намірів у Києві з боку університету колишнім ректором профосорем Кіпою, а з боку української сторони – заступником голови Адміністрації Президента.
Стару будівлю УВУ продали та купили інший будинок для УВУ скромніший, але більш функціонального приміщення на вул. Barellistr. 9a (у районі Німфенбурґу), в дуже гарному, тажож престижному районі міста Мюнхена.
Надю й мене зустрів теперішний канцлер наш, знайомий Aндрій Довганюк і сама ректорка Університету др.проф. Ярослава Мельник зі Львова.
Новий будинок порівняти з проданим неможна. Хоч приміщення менші, то будинок справляє гарне враження.
Нaм показали всі приміщення і розкішну багату бібліотеку, в якій мaса книжок й діяспорних і газет з України. На жаль між ними ні “Вільної Думки”, ні “Церкви й Життя” з Aвстралії. Просили мене полагодити цю справу.
Я нагадала, що на сторінках обох газет, які видаються в Австралії часто появляються статті чи звідомлення про діяльність УВУ. Згадую останньє звідомлення про конференцію, “Україна на історіографічній мапі міжвоєнної Европи” яка відбулася 1-3 липня 2012 року, в Вільній Думці ч. 25-27 (3176-3178) з 1.9.2012 на стр. 39.
Пані ректорка, дуже енергійна й говірка жінка, обрана колегією професорів на нову посаду. Нарешті жінка ( хоч це не всім подобається) …яка хоче відновити всю колишню, багату діяльність університету. Вона наголошу на тому, що УВУ, беручи під увагу сутиацію в Україні, треба затримати за всяку ціну.
Пaні Ярослава казала нам, що сьогодні УВУ дає змогу студентам з України вивчати ті предмети, які в CCCР були заборонені, або спотворені до невпізнанності. Крім того, молодь з України має нагоду вивчати життя Заходу, користатися бібліотеками Заходу.
В УВУ навчаються і студенти діяспори. Пані Ярослава довідавшись, що в нас, в Австралії є кілька Фундацій, які виділяють стипендії студентам, які хочуть вчитися в Українському Католицькому Університеті чи Києво-Могилянському Університеті в Україні, створити такі стипендії для охочих, які би робили докторат чи маґістерку в УВУ.
Моя справа була про те згадати, а дирекціям фондів про те рішати.
Згадали в розмові і про др. Євгена Гливу, останні твори – книжки якого також немає в бібліотеці УВУ і нажаль вже покійну пі др. Стефанію Строкон, докторантів УВУ з Сіднею.
Пані Ярослава Мельник й Андрій Довганюк вважають, що одна з найважливіших ролей Університету — бути науковим мостом між світом діяспори і сучасною Україною. Вони і Професорська Колегія і Сенат УВУ вірять, що 3-я фаза діяльності УВУ буде також успішною.
УВУ знов проводить мистецькі вистави і концерти музик.
З грошей, які залишилися з продажі першого будинку створено окремий рахунок – тзв власний фонд, відсотки з якого забезпечуватимуть подальшу діяльність УВУ.
Ми з сестрою подякували за обширні інформації, побажали релятивно новим працівникам УВУ успіху в праці, прощалися з тим, що при черговому мойому побуті в Мюнхені знов зустрінемося.
