Стаття Марічки Чигрин-Галабурди (з фейсбук):
В неділю 3.7.2016 українська спільнота Сіднею, в Австралії відзначила Проголошення Відновлення Української Державности Актом 30-го червня 1941 в залі Спілки Української Молоді в Домі Молоді.
Відзначення відкрив Ярослав Дума, прочитавши привіт Проводу ОУН з нагоди 75-ої річниці проголошення.
Молодий дружинник, він мій улюблений сумівець Осередку СУМ-у Сіднею Маркіян Стефанишин, – відчитав прекрасною українською мовою, чіткою, виразною дикцією, змістовну доповідь на тему дня, яку сам написав. Я рада, що буду мати прекрасного молодого заступника, доповідача! Маркіян вже невперше виступає на сцені і подобається громадянству своїми виступами. Він дуже цікавиться подіями, які відбуваються в Україні.
Своєю присутністю відзначення збагатили гості – Високопреосвященний Митрополит Антоній, Первоієрарх УАПЦ в Діяспорі, та Високопреосвящений Архиєпископ Даниїл, котрий також привітав присутніх в імені УАПЦ. Він бував в часі подій на Майдані в Києві і згадав кілька епізодів подій, які там пережив.
Владика Даниїл був вражений виступом Маркіяна Стефанишина і підійшов до нього, потиснув йому в знак подяки і признання руку.
Ми, сумівці й громадянство Сіднею дуже раді і вдячні Владикам за присутність на відзначенні.
Був висвітлений документальний фільм – «Зима в Огні», який цього року був номінований на “голівудську” премію Оскара…
Реферат на 75ту річницю Проголошення Відновлення української державности
Актом 30го червня 1941
Маркіян Стефанишин
Блаженійший Митрополит Антоній,
Високопреосвящений Архиєпископ Даниїл.
Всесвітліші отці, преподобні сестри, дорога громадо. Слава Україні!
Вітаємо вас до 75-ої річниці Проголошення Відновлення Української Державности – Aктом 30го червня 1941 року, яке сталося в Львові.
Після 1939 р. радянська влада заборонила діяльність всіх українських легальних партій, взагалі знищила українське громадське і політичне життя. Єдиною силою, яка продовжувала боротьбу, залишалася підпільна Організація Українских Націоналістів.
Після репресії ОУН Радянською владою, провід ОУН переніся до Кракова. Між 1939-41 роках, ОУН був дуже активний за боротьбу України та її незалежність.
Національно-визвольний рух, керований ОУН між Першою і Другою світовими війнами у 1939-1941 рр., та втрати, яких зазнала Організація у боротьбі, були серйозною підставою до сміливого політичного кроку націоналістів – відновлення української державності у червні 1941 р. та створення ними центральних і місцевих органів влади.
Українські революціонери передбачували на прикладі загибелі Карпатської України, що німецькі чинники ворожо сприймуть їхні дії. Але з обраного шляху не зійшли – моральним стимулом їх ризику була довголітна боротьба українського народу за незалежність та усвідомлення її потреби у різних політичних умовах.
Чужинецьке панування в усій основі підтвердило правдивість націоналістичного твердження, що українцям нема життя без власної держави. “Здобудеш Українську Державу або загинеш у боротьбі за неї”. Шляхом до осягнення наших цілей є Українська Революція в московській імперії СССР у парі з визвольною боротьбою поневолених Москвою народів під гаслом: “Свобода народам і людині”.
Так, і після Другого Великого Збору ОУН, Організація під проводом Степана Бандери, вирішила проголосити (відновлену) Українську Державу 30го червня в місті Львові.
Задля виконання світлої Ідеї до Львова і з вибухом німецько-радянської війни, вирушила похідна група ОУН у складі близько п’ятнадцяти патріотів на чолі з Ярославом Стецьком.
30 червня 1941 р. у будинку львівської “Просвіти” о 8 год. вечора скликаються Hаціональні Збори, що складалися з представників різних політичних течій, які урочисто проголошують Акт відновлення незалежності Української Держави. Тут же було сформовано Державне Правління на чолі з Ярославом Стецьком. Цей уряд склали представники різних українських партій.
I на балконі буденку було проголошено такі слова:
Волею українського народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України!
І за ці слова, 30 червня 1941 року, українська незалежність була відновлена!
1 липня 1941 року митрополит Греко-Католицької церкви Андрей Шептицький у своєму Пастирському листі привітав український народ з відновленням його незалежної держави, поблагословив новий український уряд.
Основною метою є розповсюдження державності на всі землі України і створення повноцінної держави зі столицею у Києві. Ця держава покликана забезпечити українцям повноцінний розвиток і задовільнення всіх його потреб.
Акт 30 червня безкомпромісно проголошував світові, що українці бажають будувати власне самостійне державне життя.
Сміливий поступ ОУН дезорієнтував німецьких окупантів. Гітлерівці були вражені несподіванкою і не могли прийняти відповідно швидкого рішення. Згодом вимагали від Проводу ОУН відкликання Акту; отримавши відмову, почали арештовувати націоналістів.
Але історично вони запізнилися. Від Акту 30 червня почався в історії українського національно-визвольного руху новий період боротьби проти німецького нацизму і московського комуно-більшовизму.
У фатальних умовах німецької окупації і у повітах Тернопільщини почали організовуватись окружні управи.
Проте в окупаційних умовах окружні управи до виконання своїх функцій так і не приступили, їх підмінила німецька адміністрація.
Незважаючи на тривожні симптоми з боку німецьких властей, у західноукраїнських селах у зв’язку з проголошенням Акту відновлення української державності відбувалися маніфестації, віча, перепоховання загиблих героїв, висипання і посвячення могил “Борцям за волю України”.
У святкові дні збиралися тисячні маси народу, молодіжні хори співали патріотичних пісень, актив виступав з промовами. У почесних стійках біля символічних могил стояли підпільники ОУН з нарукавними пов’язками з написом „Українське військо”. Молодь давала клятву боротися до загину за Українську Державу. Це було відновлення Українського націоналізму, нова хвиля боротьби за Україну.
Такої тривалої, масової, героїчної війни за національне визволення не знала досі не лише наша, а й світова історія. Ця визвольна боротьба докорінно змінила психологію нашого народу. Вона зміцнила в людях віру у вищу правду, розбудила в них надію на можливість боротьби зі злом і, що найважливіше, знищила в людях страх. Народ перестав боятися своїх поневолювачів. Завдяки цій боротьбі значно зросла національна свідомість народу на всіх землях України. Ідея національного відродження запустила глибоке коріння в народі.
З часу Акту проголошення, у 1943 р. було створено Антибільшовицький блок народів. Oб’єднання політичних організацій різних народів для боротьби з більшовиками, де був голова Я. Стецько. До складу АБН увійшли політичні організації народів, що перебували під владою СССР. АБН було створено від ідеї ОУН та продовжувати боротьбу проти Радянської влади і визволити інших країн від окупації.
Державницький Акт 30 червня 1941 року свідчить, що в тій історичній ситуації ОУН була єдиною українською державницькою силою. Тільки ОУН послідовно просувалася до своєї головної мети – створення Української Соборної Самостійної Держави. “Здобудеш Українську Державу або загинеш у боротьбі за неї” – так говорить перша точка Декалогу Українського Націоналіста.
Але сьогодні, коли українська держава вже існує, історичну місію націоналізму все ще не можна вважати завершеною. Адже країна, в якій живуть наші брати й сестри, далеко не відповідає національними ідеалами. Це стосується не тільки економічної та соціальної кризи у Верховній Раді. Перш за все, нинішня Україна не є самостійною у повному значенні цього слова. Частина провідних політичних сил їздить на уклін до Москви, частина – до Вашінгтона та Брюсселя. Та й їздять вони домовлятися про свою власну безпеку і підтримку, а не про вигоди для українців. Але в який би колір – синій, помаранчевий, білий чи червоний – вони не фарбувалися, з точки зору національно свідомої людини, всі вони – політичне жебрацтво, що живе з подачок з панського столу
З крові й жертв повстанської народної боротьби народилася Незалежна Україна.
І наш святий обов’язок розбудувати її, створивши дійсно Самостійну Соборну Українську Державу, про яку мріяли і за яку віддали життя наші славні попередники!
І тепер, на сході України, Українськi солдати далі гинуть за нашу Україну та нашу незалежність, щоб Україна далі жила як одна єдина соборна держава. І яку ми маєм обовязок в діаспорі боротися за втримання цю незалежність.
Слава Україні! Героям Слава!
