Чимало дат є в історії українського народу, які ми згадуємо з великим сумом і з біллю у серці. Одна із них – 26 квітня, коли над квітучим Поліссям у нічному небі спалахнув вогонь радіаційного вибуху четвертого реактора на Чорнобильській АЕС. Вибух цей стався тридцять років тому, 26 квітня 1986 року. Це була найбільша техноґенно – екологічна катастрофа сучасного світу. Уряд Радянського Союзу майже дві доби тримав у секреті події, що відбувалися після вибуху 26 квітня. Правду про вибух на Чорнобильській АЕС почали говорити тільки через два тижні.
Президент України Петро Порошенко оголосив в Україні 2016 рік Роком Чорнобиля, роком вшанування учасників ліквідації наслідків цієї аварії, Роком Пам’яті жертв Чорнобильської катастрофи.
Світовий Конґрес Українців (СКУ) закликав світове українство відзначити цю сумну дату.
Заклик Президента України та Світового Конґресу Українців підтримав Союз Українських Організацій Австралії (СУОА), нащо активно відгукнулася українська спільнота п’ятого зеленого континенту, а зокрема штату Вікторія.
У середу ввечері, 20 квітня, в одному із залів колишнього монастиря в околиці Abbotsford відбувся вечір спогадів “Відлуння Чорнобиля” – “Eco Echo Chornobyl” та мультимедійний концерт. Ініціатор заходу Роман Корчев та учасники мали мету привернути увагу австралійської спільноти на існуючі до сьогодні проблеми катастрофи та її масштабні наслідки. У програмі брали участь поет Мирон Лисенко, один із організаторів та ведучий програми, Надія Корчева, п’ятнадцятилітня скрипалька та джазовий ансамбль з Аделаїди “Yellow Blue Buss”, а також, як спонсори заходу, Управа Союзу Українських Організацій Австралії (СУОА) та Управа Української Громади Вікторії ( УГВ ). Гостем у цей вечір був професор мельнбурнського університету – prof. Mark Rose La Trobe University.
У програмі був перегляд документальних фільмів про події Чорнобильської трагедії та музична програма вищезгаданих учасників.
У залі можна було оглянути фото – документальну виставку “Chornobyl – 20 Years, 20 lives” датського фотографа Mads Eskesen, що нагадує про сумні наслідки цієї катастрофи досвідом 20 осіб, життя яких назавжди змінене і зруйноване ядерним вибухом на Чорнобильській АЕС 26 квітна 1986 року.
В неділю зранку у всіх українських храмах відбувалися поминальні панахиди та молитви за жертв внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Цієї ж неділі, пополудні, у Клюбі Українського Народного Дому в Ессендоні, заходом Крайової Управи Союзу Українок Австралії ( КУ СУА ) відбулося відзначення 30 – річчя Чорнобильслкої аварії під лозунгом “Згадаймо події далекого 1986 – го…”.
Цей жалібний захід відкрила голова КУ Галя Касіян, привітавши присутніх союзянок та гостей, а зокрема: всечесніших о.Зенона Хоркавого та о.Василя Касіяна, п.Сергія Івановича Бухаренка, голову УГВ М.Моравського та голову СУОА С. Романіва. Вела програму І. Андреєва.
Хвилиною мовчання та молитвою, яку провели всечесніші отці, вшанували Героїв, що ціною життя та здоров’я рятували світ від радіаційної катастрофи. І.Андреєва коротко нагадала присутнім, як відбувалися події 26 квітня далекого 1986-го року, зазначивши, що цей вибух 26 квітня нагадав цілому світу, що у самому центрі Европи живе великий народ – українці. Правда, світ спочатку почув слово “Чорнобиль”, а потім – “Україна”. А для України, її багатовікової історії Чорнобиль став ще однією трагедією духовного і фізичного знищення нації.
Доповнювали розповідь висвітлення на великому екрані, що професіно виконував о.Василь Касіян.
Про своє особисте пережиття Чорнобильської трагедії розповів гість – свідок подій 1986 го року п.Сергій Іванович Бухаренко, який зараз проживає у Мельнбурні. Він у той час, з вересня до грудня 1986 р., працював у Чорнобильській зоні як ліквідатор і був старшим у батальйоні добровольців. Пан Бухаренко зокрема зазначив: “Ми знали, що це велика ризика для життя, але ми також знали, що повинні це зробити – це є наш обов’язок. Всі ліквідатори отримали Чорнобильську медаль”.
На сьогодні п.Бухарено – інвалід Чорнобиля, пережив три операції, повністю втратив одне око та має постійну біль від якої щемить серце.
Своїми враженнями про пережите поділилася Ольга Лісова, союзянка відділу “Мальви” Союзу Українок Вікторії (СУВ). Вона не могла безпосередньо взяти участь у заході і свій біль душі передала у вірші “Полиновий спогад”, який від її імені прочитала голова УЦШР Орися Стефин.
На закінчення програми прозвучала пісня “На Чорнобиль журавлі летіли”.
Голова КУ СУА Г. Касіян подякувала присутнім та організаторам заходу і запросила всіх на чай, каву та перекуску, яку приготували союзянки.
За чаєм та кавою присутні ділилися думками не тільки про трагічні події далекого 1986-го, але й про події сьогодення в Україні, події ХХІ століття.
З сумом у серці розходилися союзянки та гості, адже аварія на Чорнобильській АЕС назавжди залишиться вічним болем українського народу з її страшними наслідками.
Ірина Андреєва
