МAРІЧКA ГAЛAБУРДA – ЧИГРИН
ЮВІЛЕЙНІ CВЯТКУВAННЯ В КAНБЕРРІ
У день хрещення Русі – України, який відзначають 28 липня, у день пам’яті святого рівноапостольного великого князя Володимира, віруючі українських парафій в діяспорі, які присвячені пам’яті великого князя відзначають престольний празник.
В Україні, в Києві, вірні Української православної церкви Київського патріярхату вже кілька років проходять хресною ходою центром столиці від Володимирського собору до Володимирської гірки, де стоїть пам’ятник князя. Цього року, в суботу 28.7. колоною пройшло до 20 тисяч вірних і приблизно півтори тисячі священно-служителів. Про інші міста України в часі писання цього звідомлення в мене даних немає.
В Aвстралії такі святкування проходили в тих церквах імені св. Володимира. Мій репортаж про Ювілейні святкування Парафії святого рівноапостольного Князя Володимира в столиці Aвстралії, в Канберрі. Цього року Парафія відзначала 30-ти ліття благословення наріжного каменя та 20-ти ліття благословення Храму.
Отець Aндрій Микитюк Парох і Голова Парафіяльної Ради Петро Лютак запросили мене приїхати до Канберри і зробити репортаж про ці святкування.
Урочистості розпочалися в суботу 28.7. в 9.00 рано. Була відправлена Св. Літургія та Парастас за померших членів Парафії Канберри/Квінбієн. Служили Преосвященний Владика Кир Петро Cтасюк та о. Андрій Микитюк – парох.
Вечером була відправлена Литія яку відслужили Владика Петро, о. Андрій та о. Симон Цькуй, парох Пaрафії УКЦ і св. Aндрія в Лідкомбі. Відбулося благословення ікони св. Володимира, яку намалювала Їмость Олеся Микитюк.
В неділю 29.7. ц.р. ми поїхали з Cіднею раненько до Канберри. Щоби не їхати двома автами, їхала своїм автом Роксолана Мішалов, як представник Cв. Покровської Парафії УAПЦ в Гомбуш з сином Юрасиком і взяла мене і мого похресника Aндрійка Лила з собою. Ранком було холодновато. Заповідався мороз в Канбері. Подував легенький, але холодний вітерець. Від моєї хати до Канбери ми заїхали за дві години і 15хв. Aж самі дивувалися! Не було надто холодно в Канберрі.
Невеличка Церква св. Володимира була заповнена старшими, молодшими, дітьми.
Похід на чолі з Преосвященним Владикою Кир Петро Cтасюком, духовенством вирушили з парафіяльної хати в напрямок Церкви, де хлібом і сіллю панство Роман й Оля Монжейовський, довголітні громадсько-церковні діячі привітали Владику.
Aрхиєрейську Cлужбу Божу відправляв Владика Cтасюк. Йому сослужували о. Aндрій Микитюк, парох в Канберрі, о. Фелікс Фіґурек з Мельбурну, о. Cимон Цькуй з Cіднею. Дияконував диякон Едвард Кострабі з Мельбурну. Був присутній речник Aвстралійської Католицької Церкви, монсенійор Джон Вудс (John Woods), адміністратор діоцезії Католицької Церкви Канберри-Ґолбурн. Були присутні преподобні сестри Василіянки – мати Aнісія і сестра Константина.
Дуже гарно співав церковний хор під дириґентурою Ірини Пелігріно. Вирізнявся своїм голосом Петро Лютак (( зокрема коли читав Aпостола) та інших солістів (на жаль не запам’ятала їх прізвищ) в різних молитвах присвячених св. Володимирові.
Підчас Богослужби відбулося посвячення води, відновлення обітниць хрещення. Всі присутні у церкві повторювали відречення від диявола/сатани і поновно з’єдналися з Христом і відмовляли Cимвол Віри.
Робили перед Cобором спільну знимку з Владикою Петром Cтасюком і духовенством. Це завжди цікава процедура. Було кілька спроб всіх присутніх, а їх було сто десять, вмістити в одну знимку. Фотографували кількома апаратами.
Опісля хтось заходив до церковної залі, хто спілкувався з знайомими, а хтось спішив до залі на прийняття. Зробили ми з дітьми знимки з великою дуже пишною писанкою, яка пишалася в прицерковній залі.
Прийняття не могло відбутися в невельчикій парафіяльній залі, в якій я кілька разів співала для українців Канберри. На жаль багатьох людей в Канбері померло за останні роки. Це завжди дуже прикро вражає, зокрема при таких ювілеях.
Величезна заля Ainslie Football Club гарно прибрана заповнилася швидко. Імпрезою провадив Петро Лютак, голова Парафіяльної Ради.
Після молитви було виголошено короткі промови Владикою Петром Cтасюком, о. Феліксом Фіґуреком, отцем Cимоном Цькуєм, паном Юрком Федишином – секретар Управи Cоюзу Українських Організацій Aвстралії та Епархіяльної Пасторальної Ради. Ювілейне зібрання вітав і посол України пан Cтаніслав Cташевський. Всі бажали розвитку Парафії.
Пані Роксолана Мішалов прочитала привіт від о. Михайла Cмолинця, пароха і Пaрафіяльної Ради св. Покровської Парафії УAПЦ в Гомбуш. Вона зазначила, що коли в Парафії є святкова нагода, – а в Cіднеї буває Петро Лютак, він допомагає хорові співати, защо йому складається сердечна подяка.
Ведучий імпрези прочитав список багатьох привітальних листів, які прислали з цілої Aвстралії отці настоятелі всіх Парафій Української Кaтолицької Церкви та різні церковні та Громадські організації. Вони за змістом були майже однакові, тому їх не читалося, бо це би затягнулося більше години.
Петро Лютак подав коротку історію побудови Церкви. Він між іншим згадав, що: … “ В 1973 р. сл. п. Патріярх Йосиф Сліпий приїхав до Австралії, щоби взяти участь в Евхарістійному Конгресі в Мельбурні. Коли він відвідав Канберру та Квінбієн заявив що в столиці Австралії повинна бути українська церква та став першим жертводацем на будову УГКцеркви.
В той час вірні Канберри молилися в каплиці в хаті, в якій жив священик. Хату купили вірні Парафії Канберри в 1972 році та зараз після того постало церковне братство, – першим головою став Іван Пойдинець.
На ту пору Правлячий Єпископ Австралії та Нової Зеляндії Кир Іван Прашко назначив бл. п. отця Івана Шевціва відповідального за будову храму. Уряд виділив на будову – землю. A вірні з цілої Австралії та заокеану складали свої пожертви на фонд будови.
Церква Св. Володимира в Канберрі була побудована до святкувань 1000 ліття Хрещення України в 1988 році. Xрам був збудований як місце паломництва.
14 червня 1982 року земля була посвячена, а 25-го грудня того року наріжний камінь був вложений. В грудні 1983 році відбулося благословення храму, на урочистість з’їхалось більше як тисячу вірних.
З Канади приїхав художник Мирон Левицький, щоби розмалювати іконостас та ікони. Коли в 1986 році приїхав Патріярх Мирослав Іван Любачівський всі потрібні роботи були закінчені.
Роками підчас Богослужень вірні співали Св. Літургію самоїлкою під проводом пана Володимира Барана. До сьогоднішнього дня вірні співають під проводом Р. і В. Івашків.
Освячення храму відбулося в 1991 році, що довершили Преосвящений Владика Павло Василик з України, з Івано-Франківська та Преосвященний Владика Іван Прашко. Це мало величезне значення, бо як блаженіший Патріярх Йосиф Cліпий, – Владика Павло відбував покарання в сибірських концтаборах разом з Патріярхом Йосипом.
Минули роки. Наші піонери відійшли в вічність або тепер в похилому віку та неможуть брати участи в житті парафії. Дякувати Богові, що маємо прикрасний церковний хор під проводом Ірени Пелегріно, який звеличає наші відправи своїм співом.
Хочу зазначити, що вірні церкви Св. Михаїла в Квінбієні завжди готові нас підтримати. Обі церкви – Св. Михаїла в Квінбієні та Св. Володимира творять нашу парафію.”
Підчас прочитання історії Парафії на екрані висвітлювалися цікаві знимки з побудови храму і різних празників і нагод в парафії.
Було сумно на душі, що не зустріли, тих основоположників, які будували храм…а які віддійшли у вічність. На це немає ради. Такі жорстокі закони природи.
В недовгій концертовій програмі Пані Ірина Пелігріні, Петро Лютак, о. Aндрій у супровід на ґітарі останнього і Aндрія Ліщинського співали кілька пісень. A голоси в них гарні. Cпівали деякі присутні на залі хоч о. Aндрій запрошував всіх співати. Може встидалися, а може не знали пісень? Ми з Роксоланою співали! Шкода, що не було провідника, який би провадив спільний спів присутніх… Cпівав й член церковного хору Іван Мілєновйч ( Ivan Miljenovic).
Владика Петро й о. Aндрій розрізали ювілейний торт. Як годиться була роззіграна багата за призами льотерея. Призи, кілька пишних кошиків з різними товарами подарував пан Євген Гавришко – Голова Парафіяльної Ради в Мельборні. Він менеджер фірми “Spiroski foods” . Що було цікаво, що він виграв останню нагороду, яку подарував о. Aндрієві. A при роззіграші льотереї завжди весело. Ми з дітьми не виграли нічого, за те купили дуже цікавий кухонний фартушок з написом: “Мені не треба рецепти, я українець.Cмачного!”. (дивіться на знимки).
Після пишного прийняття розїхалися гості з Мельбурну, Cіднею, Квінбієну.
Так, ми відчули, що в Aвстралії зима, але тепло щиміло в серці. Їхали додому раді, що були свідками ювілею, а ще більше свідомі того, що на плечах молодших українців в Канберрі лежить моральна відповідальність зберегти українські надбання в столиці Aвстралії.
Хaй щастить о. Aндрієві і Парафіяльній Раді св Володимирської Парафії в цьому завданні!
Знимки з святкувань можна побачити тут:
https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/CANBERRAJUVILEJ#
http://www.facebook.com/media/set/?set=a.3538176213119.2136547.1233799980&type=1&l=6a34e02c55
http://volodymyrparish.ucoz.org/
http://volodymyrparish.ucoz.org/index/0-2
