МАРІЧКА ГАЛАБУРДА – ЧИГРИН
СІДНЕЙ 12.6.2009
ХІV ЗДВИГ УКРАЇНЦІВ В АВСТРАЛІЇ
В днях від 7 – 9 червня 2013 року в Сіднеї з великим успіхом пройшов Здвиг Українців Австралії. Здвиг був ювілейним, бо українці відзначали 65 – ти ліття свого побуту в цій країні.
Українська діяспора в Австралії є одна з наймолодших українських поселень в світі. В 1947 – му році прибуло до Австралії кількадесятків українських родин. В 1948 і в 1949 – му році українці, тзв політичні еміґранти (displaced persons) масово прибули до Австралії — початок української діяспори в цій країні датується 1948 – 1949 – го року. Й цей 2013 рік є в нас ювілейним.
ВІДКРИТТЯ ЗДВИГУ
П’ЯТНИЦЯ 7.6.2013: почали з’їжджатися українці з міст цілого континенту. Ранком на Сіднейському летовищі голова організаційного комітету Дарка Сенько з чоловіком Василем, вітали гостей з України, які брали участь в Здвизі. Склад делеґації з Івано- Франківська: Ансамбль “Гуцулочки Карпат”, – Олександра Качмар, Наталія Шотурма, Уляна Мошура, співак Микола Гуменюк, заслужений артист України, кінорежисер Олесь Янчук, який вже був в Австралії кілька разів, Федорак Володимир з Управління культури, національностей та релігій ОДА. Делеґацію очолював губернатор Прикарпаття, голова Обласної Державної Адміністрації Івано Франківської Області – Михайло Вишиванюк.
Треба тут наголосити, підчеркнути, що кошти приїзду і побуту делеґації з України покрила собі сама делеґація, завдяки старанням пана Вишиванюка.
Вечером в приміщенні Українського Дому Молоді відбулося відкриття Здвигу. Голова СУОА Стефан Романів привітав всіх присутніх, зокрема гостей з України, Канади, з Австралії, голову комітету Дарку Сенько й членів Комітету.
Офіційно відкриваючи XIV Здвиг Українців Aвстралії Голова CУОA сказав, що:…-” цим Здвигом відзначaємо 65 ліття нашого поселення в Aвстралії та що майбутність спільноти лежить на плечах та совісті кожного з нас. Гасло Здвигу “Шануймо минуле – Cкріплюємо майбутнє” повинно заставити нас задумуватися над шляхи, які перейшли наші основоположники та яка наша роля сьогодні, щоб забезпечити та скріпити майбутність.
Цей Здвиг є також і викликом для спільноти Нової Південної Валії, бо відбувається на тому терені, а тут треба було сильної співпраці та зусилля з різних сторін.”
Голова CУОA пояснив суть таких Здвигів, а саме можливість українцям з різних кутків Aвстралії та поза неї з’їхатися, зустрітися, себе на дусі піднести. Це також показує, що ми єдині, що Український Народ не обмежений ґеографічними тереторіями але духовно об’єднаний.
Христина Спирдз і Андрій Рибак привітали пана Михайла Вишиванюка і паню Орисю Трач з Канади, хлібом і сіллю. Пан Вишиванюк віддав честь прийняття хліба на гарній вишивці пані Оприсі.
Відтак Голова СУОА Стефан Романів попросив до слова голову Обласної Державної Адміністрації Івано Франківської Області – пана Михайло Вишиванюка.
Михайло Вишиванюк
Він у свойому слові привітав українців Австралії з Ювілеєм. Сказав, що делеґація мала можливість побачити надбання нашого суспільства в Сіднеї і він дуже враженний тим, що побачив. Висловив свою вдячність і пошану піонерам нашого церковно-суспільного громадського життя. Пан Вишиванюк в пошані перед їх пам’ятю низько вклонився.
Сказав, що було цікаво довідатися, як наше суспільство розвивалося. Висловив радість з приводу того, що багато молоді на залі. Побажав нам сили і снаги продовжувати нашу працю на користь України, яка так далеко від нас, але близька в наших серцях…
Подарував велику писанку і збірник українських пісень.
До слова були запрошені голова дирекції Фундації “Карпати”, (головний спонзор Здвигу) Володимир Войтович та секретар Ярослав Дума, який в українській мові сказав:…”
….Проголошене гасло Здвигу – “минуле, сьогоднi, завтра” – на часі …
– Можна сказати, що лише в “минулому” – спадщина Фундації Карпати – кредитна спілка Карпати – надавала похвальну допомогу своїм членам та загально для української громади на терені Австралії, так, щоби забезпечите те, що наші батьки заснували в минулому є підтримане в теперішньому…
“Сьогоднi” – ця спадщина, яку розпочала Дирекція Фундація Карпати продовжується – вона існує для того, щоб громаду надалі підтримувати та щоб та громада розцвітала.
І що до її майбутьності – “завтра”
– Фундація залишиться палким прихильником до праці над відбудовою сильної громадської бази у НПВ, та по цілій Австралії – в такому випадку будучи готова підтримувати вартісні події згідно її статутом.
Хочу наголосити, що до сьогоднішнього дня Фундація «Карпати» виділив спонзорством на суму 100 тисяч долярів. Дотації отримали СУОА, Українська братська школа ім. св. Андрія, Пласт, СУМ, Українська Католицька і Православна (УАПЦ) Церкви, різні культурні і мистецькі одиниці, між ними тут присутні оркестра Yellow Blue BUS. Будемо продовжувати і в майбутньому цю традицію.”
Переклад промови в англійській мові виголосив Володимир Войтович.
До речі цього дня з ранку на пошті в Лідкомбі він погасив спеціяльно випущену Товариством Колекціонерів з осідком в Адельайді, марку в 65 -ти ліття поселення Українців в Австралії і пропам’ятну коноверту, яку подарував голові СУОА, і Юстинові Сенькові, якому окремо подякував за те, що зробив дезайн відображень на марці та коноверті.
Конкурс короткометражних Фільмів Молоді
У проголошеному СУОА Конкурсі короткометражних Фільмів Молоді 2013, взяло участь кілька дітей з Мельбурну і Сіднею. Було висвітлено 8 (вісім) коротких фільмів молоді. Може в майбутньому хтось з їх буде кінережисером або взагалі зацікавиться кінематографом. Тема конкурсу «Я українець/українка». Переможеців мали проголосити в неділю 9.6. підчас концерту.
Треба привітати учасників конкурсу з їх працею. (дехто з них був присутнім на залі) Деякі фільми були доволі ориґінальними, хтось вияснював свою приналежність до українства англійською мовою, дехто українською. Про ці фільми подам окрему згадку.
ФІЛЬМ МАЙК І СТЕФАНІ
В п’ятницю 7.6.2013 в часі офіційного відкриття Здвигу в Домі Молоді був висвітлений документальний фільм під назвою МАЙК і СТЕФАНІ. Давно чула про існування фільму, але ніколи не бачила його, аж кілька днів перед Здвигом.
Павло Кравченко пояснив ціль створення такого фільму Департаментом імміґрації Австралії. Була роздана присутнім інформація (на жаль лише англійською мовою).
До офіційної презентації фільму був запрошений др. Андрій Строкон, син панства Миколи і Стефанії Строкон. Була присутньою його дружина Ann Sanders, відома телевізійна журналістка в Австралії. У свойому вступному слові др. Строкон розповів як творився фільм (обширніше, як я подала) Він розчулився, стримував сльози. Це було дуже зворушливо для нас всіх.
На інтернетській мережі Вікіпедія (Wikipedia) можна знайти інформацію про фільм. Подаю вільний переклад.
“Майк і Стефані – це австралійський фільм, – драма, виробництва відділу фільмів, новин та інформаційного бюра Департаменту внутрішніх справ для Департаменту імміграції – закінчений в 1952 році. Фільм розповідає правдиву історію української родини біженців, яка переїжджає з Німеччини до Австралії. Фільм у стилі італійського неореалізму.
Рон Маслин Вільямс (Ron Maslyn Williams) був висланий до Европи в червні 1949 року. Його супроводжував оператор документалiст Реджинальд Пірс (Reginald Pearce). Вони продовж кількох місяців їздили по Німеччині і досліджували справи біженців. Зібрали дані і накреслили сценарій фільму. Вони потрапили до табору де перебували польські та українські біженців в місцевості Leipheim в Баварії. Табором керувала колишня вчителька школи з Мельбурну, Валері Палинґ (Valerie Paling) .
Вибрано сім’ю і сценарій був розписаний на основі їх життя. На початку фільму знімалися кадри, які відтворили їх життя в довоєнній Україні. Документальні кліпи були додані, щоби вияснити чому пара Майк і Стефані була розлучена і попала на примусові роботи до Німеччини.
Кадри знімалися продовж двох місяців в зимку 1949 і 1950 роках у зруйнованій війною Німеччині. Фільм розповідає про труднощі і хаос в переселенчих таборах, про самотність жінок, про заняття мешканців в таборах.
Кінцева сцена у фільмі – кадри з інтерв’ю відбору консула Австралії з Майком і Стефанією правдиві. Не було гарантії прийняття їх на еміграцію в Австралії. Однак, інтерв’ю завершилося успішно. Фільмовий екіпаж поїхав з ними та іншими родинами кораблем до Австралії. Додаткові кадри були зроблені, зняті у новому будинку родини в Австралії та в будинку фільмового відділу в Бурвуді (Burwood), в Новій Південній Валії (New South Wales).
Вільямс старався, щоби фільм отримав статус комерційно. Та даремно. Фільм був в основному поширений почерез урядові бібліотеки. Хоч було кілька комерційних показів і фільм отримав нагороду на одному фестивалі.”
Хоч фільм зроблений давно, його зміст актуальний і сьогодні, бо приплив імміґрантів до Австралії не припинюється.
Кінорежисер Олесь Янчук у свойому виступі привітав нас з ювілеєм і заповів, що буде висвітлюватися
Олесь Янчук
короткий фільм про поставлення 16.12. 2011 року 30-метрової різдв’яної ялинки на площі св. Петра у Ватикані й авдієнції Папи Бенедикта XVI в палаті св. Климента великої групи урядових представників й паломників з України. Хоч дехто з нас бачив цей короткий запис на ЮТЮБ-і то побачити фільм на великому екрані – залишається зовсім інше вражіння. Дуже зворушливі картини, багато молоді в пишних народних строяв, поставлення ялинки, українські колядки, і для нас емоційне пережиття, коли Папа Бенедикт говорив до гостей з України – українською мовою.
http://www.youtube.com/watch?v=AnE7lhAYPOg 4.30 хв.
Заповіли показ ще одного короткого фільму “Маленькі Бойки” – (фільм робив Олесь Янчук разом з Михайлом Вишиванюком), що відклали на наступний день.
Можна сміло сказати, що здвигова атмосфера почала творитися в залі. Присутні не дуже то спішили додому.
Відбулася зустріч, тих, хто прийшов на імпрезу, підчас якої в теплій й дружній атмосфері знайомилися ті, хто незнався й зустрічалися давні друзі. Було надзвичайно цікаво мати між нами гостей з України, з якими ми мали змогу спілкуватися. Їх присутність надала особливого значення нашому Здвигові. МИ РАЗОМ УКРАЇНА й АВСТРАЛІЯ…
Зустріч була достойна.
Під звуки оркестри чи ансамблю «Blue Yellow Bus» з Адельайди, була подана легка перекуска. Думаю, що зокрема гостям з України було цікаво почути, як Ігор Кушнір унікально поєднав у виконанні музичних творів звук бандур з австралійським, абориґенським діджіріду, з різними ударними інструментами, – це справді було щось нове, цікаве й дуже багатьом присутнім цей ансамбль дуже подобався, зокрема панові Михайлові Вишиванюкові, біля якого я сиділа й вела з ним розмову. Ми перервали її, щоби послувати музик з Адельайди. Цей ансамбль мій улюблений!
Так, не тільки я, були здивовані, що між присутніми, було багато незнаних нам облич, таки сіднейців. Так правильно хтось сказав, що тут в Лідкомбі, можна створювати або ми творили свою місцеву Україну – ходили і слухали, як люди вітаються українською мовою і розпитують одне одного про справи, домовляються зустрітися в церкві чи в Сіднейській Ратуші в місті.
Дай Боже, щоби це продовжувалося ще довгими роками.
Фотоальбоми:
Album 1 – Stamp Exhibition – Виставка поштових марок
ZDVYCH UKRAINTSIV STAMP – album 1
Play slideshow
Album 2 – Opening Night – Відкриття
