МАРІЧКА ГАЛАБУРДА – ЧИГРИН
Сідней – Австралія 9.2.2014
Все про музичну культури української діяспори
Подорожуючи Україною, я запізналася з багатьма земляками, цікавими, менше цікавими, з співаками, політиками, письмениками, кіно-акторами, театральними артистами, – а нещодавно заприятелювала ( хай живе інтернетська мережа) з професором Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника – Ганною Карась з Івано-Франківська.
Яким було моє здивування, коли делегація Івано-Франківщини на чолі з паном Михайлом Вишиванюком, яка прилетіла на ХІV Здвиг Українців Австралії у червні минулого 2013 року, вручила від неї подарунок – видану нещодавно монографію під заголовком «Музична культура української діаспори у світовому часопросторі ХХ століття». Або «Ukrainica musica diasporniana».
Ця велика за обсягом праця (1164 сторінок), вперше репрезентує доробок українських музикантів (виконавців, композиторів, педагогів, музикознавців) зі всіх континентів світу. Авторка встановила більше двох з половиною тисяч прізвищ українських діячів, які, незважаючи на складні обставини життя, творили українське музичне мистецтво і представляли його перед народами країн, де проживали.
Ганна Карась впродовж багатьох років працювала в архівах і бібліотеках, музеях і культурних центрах Німеччини, зокрема в бібліотеці Українського Вільного Університету, Чехії в Центральному Державному архіві в Празі, Словаччини, – Музей Української Культури в Свиднику, в Франції в бібліотеці ім. Симона Петлюри, в Білорусії, в України, опрацьовувала матеріяли з Канади, США, Австралії, а тому нею зібрано велику джерельну базу (майже 5 тисяч позицій), яка допомогла їй створити справжню енциклопедію музичного життя українців за кордоном впродовж ХХ століття. Ганна Карась здійснила, як вона каже, реконструкцію, більш, як столітнього життя українців за кордоном України.
Таке видання не спромоглися видати в діяспорі.
Відрадно, що дослідниця висвітлює музичне життя українців Австралії, (на стр. 102, 103,) і в 5 – тому розділі (стр. 868 до 870). Зокрема авторка пише про музично-драматичні та оперні вистави театральних студії та українських театрів після Другої світової війни, хор церкви св. верховноапостолів Петра і Павла із Мельбурна, про творчість композитора та педагога Анатолія Мірошника.
Особливу увагу авторки привертають школи гри на бандурі та крайові семінари бандуристів, де виокремлено внесок таких бандуристів як Григорій Бажул, Петро Деряжний, Віктор Мішалов, Роксолана Мішалов, Ігор Якубович, Едвард Кульчицький, Михайлина Кенцало та інші.
Ганна Карась і висвітлює святкування Тисячоліття Хрещення Руси-України в Австралії та внесок діячів музичної культури у відзначення цієї події. Це: о. митрат др. Іван Шевців, диригенти хорів – Василь Матіяш, Галина Чубата, Олександер Куціль, Мар’ян Костюк, Касіян Косенко, Леся Дніпрова, Андрій Ситник, Тарас Фіголь, Оксана Тарнавська, Марійка Сенькович-Дума, Ірина Пеллегріно, бандурист Віктор Мішалов, співачка Зіна Котко-Мороз, Таїсу Тарас, скрипаль Ігор Якубович, ансамбль бандуристів (керівник Ігор Якубович).
Пишучи про українську музику на радіо, авторка згадує про українські радіопередачі на станції SBS (Мельбурн й Сідней), яка записала на компакт-диски «Концертну фантазію» для фортепіяно з оркестрою Анатолія Мірошника для австралійської публіки, його компакт диск «Австралійська поезія в музиці».
Особливо мені приємно, що серед багатьох імен, згадано і мене авторки цієї статті – радше огляду, далеко не повного про цю монографії, як диктора та редактора Австралійського радіо SBS, координатора українсько-австралійських програм на радіостанції 2 RDJ, багаторічного (минає 38 років) кореспондента газети «Вільна Думка» та «Церква й Життя», співачку.
Монографія – дуже цінна. Можливо, що не всіх музичних діячів в діяспорі згадано. Так подиву гідно, що стільки згадано. Видання розраховане на науковців, аспірантів, студентів, а також всіх, хто цікавиться історією української музичної культури за кордоном України.
Симптоматично, що коли в Україні вирують складні політичні процеси, коли українці на весь світ демонструють свою національну гідність і жагу до свободи, науковці звертають свій погляд на братів і сестер за кордонами рідної землі, гідно вшановують їхній внесок у розбудову духовної культури.
Оскільки наша стаття виходить напередодні захисту Ганною Карась докторської дисертації, присвяченої музичній культурі української діяспори як соціокультурного феномену ХХ століття, то побажаємо їй успіху та продовження праці на благо українського народу.