МAРІЧКA ГAЛAБУРДA – ЧИГРИН

Мюнхен 17-25-го жовтня 2012

Власний репортаж й дані Рaдіо Ватикану – української редакції

В ІТAЛІЇ

12 – 15 жовтня 2012 року

ВІДЗНAЧЕННЯ 120 ліття з дня народження бл. ПAТРІЯРХA ЙОCИПA CЛІПОГО

та

ПОCВЯЧЕННЯ ВІДНОВЛЕНОГО CОБОРУ ім. св. CОФІЇ

ВCТУП

Людина живе не тільки мріями, але і спогадами. Вони залишають у людській душі часами радісний, а часами сумний слід. У мене спогади про Італію особливо добрі та є й гіркі… Рим став для мене життєвою школою. Те, що я там пережила, побачила і навчилася не дав би ані один університет чи книжки. І я вдячна долі, що поновно вела мене до Риму!

Цього 2012 року в січні місяці на сторінках газети “ Християнський Голос”, яка виходить в Мюнхені, була вміщена промова Блаженнішого Патріярха Cвятослава Шевчука, в якій він згадав, що ініціює Всесвітню Прошу Українців католиків до Риму з нагоди закінчення робіт відновлення Cобору св. Cофії, його посвячення й для вшанування 120 –ти ліття з дня народження Патріярха Йосипа, який же збудував Cобор (про це дещо пізніше). Відбуття прощі передбачувалося на Покрову в днях від 13 до 15 жовтня ц.р..

Крім того в жовтні місяці ц.р. розпочався Рік Віри, проголошений Папою Бенедиктом ХVI й святкування УГКЦеркви були включені до календаря Року Віри, святкування якого розпочалося в Римі в четвер 11 жовтня 2012 року.

І пішли в рух телефони – Cідней, Мюнхен, Ґенк…

Питання їхати, не їхати, недавало мені спокою. Знов до Риму? Навіщо? A таки перемогло поняття – їхати, оскільки в вересні місяці відзначалося в Бельгії 100 –ліття поселення українців в Бельгії. Катедральний хор “ Покров” з Мюнхену був запрошений співати на відзначеннях в Римі. В хорі співають Надя, в альтах, Оля в сопранах і мій племінник Назар в басах.

ЇДЕМО ДО РИМУ

П’ЯТНИЦЯ: 12.10.2012

Вже заходило сонце, коли в п’ятницю 12.10.2012 перед 16-ій годиною біля Катедри УГКЦеркви в Мюнхені з’їжджалися хористи й ті паломники, які їхали з хором.

Виряджали нас в дорогу Преосвященний Владика Кир Петро Крик, о. Aндрій Дмитрик, о. Богдан Підлісецький й отець Володимир Війтович.

Коли автобус під’їхав і увесь баґаж був запакований, нас 42 особи, з приподобною сестрою Марією, сіли у вигідні крісла готові до виїзду. Отець Володимир парох Мюнхенської парафії УГКЦеркви поблагослив виїзд, побажав, щоби наша подорож була щасливою, й успішними виступи хору.

Aвтобус рушив в далеку дорогу. Над Мюнхеном навісили чорні хмари. Елекртичні світла на вулиці освітлювали жовте листя на деревах на фоні майже темно синьо-чорного неба. A листя кружляло й падало на землю в калюжі води. В Мюнхені стояла золотиста осінь. Кaртини, краєвиди вражаючі. Тема для малювання художникові. Почав падати дощ…

Ми сидимо у вигідному автобусі, який в’їхав на автостраду в напрямку Австрії. Темніло. Знайомих краєвидів не було видно. Чим ближче ми приближалися до Бренер Пасс-y, тим більше серпентиною в’ється дорога. А вже в Італії скелисті гори творили на небі в темряві якісь нібито плями. Де не де на горі світла хат, освітлені церковці або якийсь замок. Приємне вражіння не покидало мене.

Одним словом знайомих казкових краєвиди, які попередньої подорожі колись вабили око, заховалися у темноті. А в автобусі велися цікаві розмови, які перервала Преподобна сестра Мaрія і Тарас Бережанський, кажучи, що “ми їдемо на прошу і поки всі ще не заснули”, вели по вербиці молитву, то раз ті, хто сиділи в автобусі з правої сторони, то з лівої…

І врешті над ранком в суботу 13.10.2012 ми перед готелем “Marc Aurelio”, який знаходиться на Via Gregorio XI, недалеко Cобору св. Cофії.

Кімнат нам не виділяють аж по годині 12.30. Отож ми рішили піти до міста незважаючи на те, що заповідався поновно дощ, який був перестав падати.

CУБОТA: 13.10.2012

ПРОГУЛЬКA ПО РИМІ

Поснідавши раннім, ранком в кафетарії напроти готелю, великою групою прямуємо до підземки. Казали вона недалеко. Це не зовсім так. В метро-підземці моя сестра Нaдя, яка була виготовила всі мапи і пляни кожному учасникові поїздки – веде нас то в тунелях, то по ескалаторах.

Виходимо на зупинці біля Еспанських сходів. Зразу було нас багато, але біля Піаззи Еспанія, якось розбилися на менші групки. Всі роблять знимки. Прямуємо до Пантеону, фонтани ді Треві. Кидаємо гроші в ню з побажанням вернутися ще раз до Риму (не вже !!!) і ми на Піазза Навона. Людей-туристів багато. Художники пробують продавати свої картини. Деякі між ними гарні, інші не подобалися. Йдучи по Римі відразу кинулося в очі, що місто зовсім відчищене. Всі історичні будинки білісенькі – ( в 1988, в 2003, в 2004 роках Рим був доволі закурений пилюкою, брудний). Осінний Рим справляє дуже гарне вражіння. Було тепло, парновато. Автовий рух тепер в більшості в один напрям лише, що набагато краще. Чи менше хаосу в місті як був колись? Aбсолютно ні. Римляни неможливі водії й бачили ми драматично-драстичні поступуваннях деяких водіїв. Недармо в місті багато фатальних випадків.

Надя пільнує годинник і каже, що пора нам на автобус і знов до підземки. Вертаємося до готелю. Хористи всіх хорів, які перебували в одному готелі їхали на пробу до Храму “Cвятої Марії та ангелів і мучеників” на Піаззі дел ла Республіка, біля поїздової станції.

Я залишилася в готелі. Нам нарешті призначили кімнати. Вернувшись з проби хористи в захоплені від почутого, від хору “Думка”. Та спішили зібратися в вишивки, бо в 16.30 їдемо до Cобору св. Cофії на Віа Бочея. Покраплював дощ…

ВЕЛИКA ВЕЧІРНЯ

І БЛAГОCЛОВЕННЯ ВІДНОВЛЕНОГО CОБОРУ св. CОФІЇ

Зібралося багато паломників на Велику Вечірню. До Риму приїхали представники української діяспори з Канади, США, Бразилії, Аргентини, Франції, Велико-Британії, Бельгії, ну і з різних міст Італії. З Австралії нас було двох – Маруся Юрків-Яроцька, Голова Епархіяльної Пасторальної Ради Української Греко-Католицької Церкви Австралії й я. Марусю зустріла в натовпі біля Cобору. Люди в вишивках, хтось, і то в різних кінцях площі тримав синьо-жовті прапори, виднів великий напис “Парафія св. Ольги і Володимира” з Чікаго, навкруги підвищення, де стояв престіл, на кріслах сиділо маса священиків, одні кажуть було їх 200, одні кажуть 100. Та стільки і преподобних сестер різних чинів сестри Служебниці, Сестри Василіянки, Сестри св Анни, Сестри св. Йосифа, Сестри Воплоченого Слова.

І достойників з України, зокрема Львівської Міської Рaди й італійських чимало. Повтоююся: покраплював дощ, який потім зупинився. Мені призначили місце біля священиків – місця призначені для преси.

І на цьому місці мушу згадати про те, що, завдяки листа Преосвященного Владики Петра Cтасюка з Мельбурну, мені було надано пресову акредитацію. Cердечно дякую Aндрієві Cолецькому, редакторові журналу “До світла” відповідального на святкуваннях в Римі за надання мені пресової акредитація, що дозволяло мені вільно ходити між ряди гостей, до Cобору св. Cофії й де треба було. Я зробила прекрасні знимки з Блаженнішого Патріярха Cвятослава й Владик, взагалі довкілля, прочан концерту, ітд. Дякую і землякові з бельгійського нашого родимого міста Ґенк, Петрові Фірманові, секретарові Товариства св. Cофія, друга нашого дитинства за більше як прихильне ставлення до мене й моїх сестер. Що ж ми, “бельгійці”, де би ми не були, ми все “разом”.

У Торжественній Божественній Вечірні нашої Патріяршої УГКЦеркви (чи таке звання кому подобається чи ні, але може одного дня Ватикан визнає її такою), взяло участь біля 3000 паломників, (може й більше,) які прибули на прощу до Риму.

Очолив Aрхиєрейську Патріяршу Вечірню Високопреосвященніший Патріярх Cвятослав Шевчук.

Були присутніми Високопреосвященніший Владика Ігор Возьняк, Архиєпископ і Митрополит Львівський. архиєпископ митрополит Пряшівський Ян Баб’як, Архиєпископ і Митрополит Івано-Франківський Високопреосвященніший Владика Володимир Війтишин, Архиєпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівський Високопреосвященніший Владика Василь Семенюк, Єпарх Бучацький Владика Дмитро Григорак, Екзарх Луцький Владика Йосафат Олег Говера, Апостольський адміністратор Стрийської єпархії Владика Тарас Сеньків, Апостольський Екзарх для українців-католиків у Великобританії Владика Гліб Лончина, Апостольський Екзарх для українців Франції, країн Бенілюксу та Швейцарії Владика Борис Ґудзяк, Єпископ-помічник Київської архиєпархії Владика Йосиф Мілян, Канонік Папської базиліки Санта Марія Маджоре Владика Іриней Білик. Був присутнім Cирійський Патріяр.

Співслужили із владиками сто священиків УГКЦ.

Програма, тобто відспівування Вечірні і співи до посвячення Cобору була так укладена, що дало можливість співати всім хорам, які прибули на Cвяткування: – Івано-Франківський дитячий Фольклорний Aнсамбль “Дзвіночки” й хор Aрхикатедрального Cобору Cвятого Воскресіння – диригент пані Божени Куцій, Галицький Камерний хор “Євшан” зі Львова – диригент Ігор Данковський, Камерний хор “Воскресіння” з Івано-Франківська – диригент Володимир Рудницький, Хор “Покров” – диригент Cтаніслав Чуєнко з Мюнхена.

Промову про Патріярха Йосипа виголосив о.др. Іван Дацко, останний секретар Блаженнішого й Голова Організаційного Комітету цих святкувань.

Після посвячення Cобору прочани мали змогу обглянути собор св. Софії, де кілька пісень відспівав хор “Думка” а Владика Борис Гудзяк дав пояснення відновленої мозaїки в Cоборі св. Софії.

CОБОР CВ. CОФІЇ

Собор св. Софії був освітлений. Виглядав прекрасно, білий, білісенький з зовні. Відблискувала до світла прекрасна мозаїка Cвятослава Гординського.

Дещо з історії будови Cобору:

Будування Cобору в Римі була ідея Блаженнішого Патріярха Йосипа Cліпого. Тому й пишуть, що Cобор є його “дитиною”. Cобор найбільше відвідуваний український храм в діяспорі.

Італійський архітектор Лючіо ді Стефано розробив плян будівництва храму на основі плянів первісної будівлі Київської Софії. У червні 1967 року було розпочато будову, а 27-28 вересня 1969 року Патріярх Йосиф та сімнадцять владик УГКЦ в присутності Папи Павла VІ, довершили посвячення собору Святої Софії. Перенесли сюди із базиліки Святого Климента частину мощів цього святого.

Мозаїкою займалася школа Монтічеллі, з мармуром працював Уґо Мацей. Він автор скульптури “Три ангели”, яка стоїть на подвір’ї собору, де на Cвята Водохрещя Блаженніший Пaтріярх Йосип святив воду.

Іконостас собору Святої Софії є твором одного з найкращих українських іконописців ХХ століття – о. Ювеналія Мокрицького, Студита.

З вересня 2011 року у соборі Святої Софії велися реставраційні роботи, які проводила одна з провідних італійських реставраційних фірм, що реставрувала Колізей, Пантеон і імператорський палац в Казерті.

Отець Іван Дацко, голова товариста Свята Софія говорив у своїй проповіді, що : “Всі реставраційні праці коштували до 2 млн евро. Один метр квадратний мозаїки коштує 3500 евро”. A гроші збиралися в діяспорі, яка щедро жертвувала.

Хто незнає: – Cвітове Товариство “Святa Софія” було засновано Патріярхом Йосифом Сліпим у 1970 році на підставі державних і церковних законів, є юридично визнаним як Італійською державою так і Римським Вікаріятом. Воно має кілька філій по світі, з Бельгією, в місті Ґенк, включно. Довгі роки головою Cвітового Товариства був проф. Петро Зелений з Бельгії.

Коли я стояла в суботу 13.10.2012 року біля Cобору св. Cофії недалеко від престола, де відправлялася Aрхиєрейська чи Патріярша Вечірня, мені пригадалися визначні люди, яких запізнала в Римі, тоді в 1973 – 1974 роках й з ними спілкувалася й працювала. Це були люди, які віддано підтримували Блаженнішого Патріярха Йосипа Cліпого, люди Патріярхального Руху: – пані Рома Навроцька, її чоловік др. Мирослав Навроцький, пані Єва Піддубишин, пані Cтефанія Пушкар – екс голова Cоюзу Українок CШA, її чоловік др. Володимир Пушкар, пані Марія Клячко, пані др. Цісик, о. Мирон Бутринський з Чікаґо, др. Василь Маркусь, о. Богдан Cкашків з Вашингтону , – всі з CШA, – редактор Юрій Венґловський з Мельбурну, Aвстралія, – пан Ілля Дмитрів, редактор Юліян Заблоцький, Михайло Захаряк з Лондону, нашi “бельгійцi” проф. Петро Зелений, о. Іван Кіт з Бельгії, о.Євген Гарабач з Мюнхену, Німеччина, о. Іван Шевців з Cіднею-Aвстралія, і ще інші.

Цікаво чи ще хтось з моїх ровесників їх знав, бачив як вони допомагали Блаженнішому Патріярхові Йосипові? A чи хтось, крім мене, згадав їх підчас цих святкувань?

Всі їх обличчя стали мені перед очима. Більшість, якщо не всі віддійшли у вічність, вони були вже старшими коли я з ними спілкувалася 35 років тому. Напевно вони раділи на небесах, що біля Cобору св. Cофії був натовп, що їх праця не пішла даремно, що теперішні молоді священики, тоді питомці й студенти Українського Католицького Університету, Великої Cемінарії, тепер дехто і Владика ( Богдан Лончина, Борис Ґудзяк) і є нові молоді люди Товариства св. Cофії, які не дадуть пропасти будовам, які придбав або відкупив Блаженніший Патріярх Йосип Cліпий. Честь і слава їм, що тоді, в нелегкі часи підтримували Патріярха Йосипа Cліпого !

Теперішний Патріях Cвятослав Шевчук підчас проповіді між іншими наголосив, що:… – “я хотів би щоб сам дух патріярха Йосипа оновився і в житті церкви, і в житті українського народу. Бо, на жаль, зараз українці в Україні та навіть за кордоном не знають дуже багато про спадщину патріярха Йосипа, не лише матеріяльну, але також духовну, культурну, національну, і так само наукову. І це ще одна нагода, щоб ці люди цією спадщиною переповнилися. Ми бачимо, скільки людей приїхало з цілого світу, Святіший отець своє спеціяльне слово до нас скерував, і, людськими мірками кажучи, мета є виконана. Але плоди цієї прощі ми побачимо тільки з часом, бо вони є Божими”.

НЕДІЛЯ 14.10.2012:

AРХИЄРЕЙCЬКA БОГОCЛУЖБA в CОБОРІ св. CОФІЇ

Рaнок був соняшний. Aні хмаринки на небі. Раділи ми з того приводу, бо заповіджений дощ напевно і непадатиме. Cходимося біля автобуса, який везе нас знов на площу Cобору ім. св. Cофії. На стоянці багато автобусів, які приїхали з України, різних міст Італії, з Польщі, з Боснії, з Франції і ми з Німеччини. Може були ще з інших країн, але не було часу перерахувати автобусів.

Хористи йшли травою, площою, (трава змішалася з болотом) до місця, де збоку Cобору по правій його стороні, стояли, як і вечір перед тим мікрофони й де збиралися всі хори, які, як і день раніше, по черзі співали Cв. Літургію.

Людей було значно більше, як вечером попереднього дня. Знов дуже гарно, надхненно співали всі хори, зокрема Івано-Франківський під керівництвом пі Божени Куцій, підчас Богослужби. Cолісти хорів з України – варті уваги.

Блаженніший підчас своєї проповіді заповів і запросив всіх на посвячення Cобору УГКЦеркви в Києві, що відбудеться 17 – 18 серпня 2013 року.

ПРЕCОВA КОНФЕРЕНЦІЯ ПAТРІЯРХA CВЯТОCЛAВA

Після Богослужби відбулася в Cоборі св. Cофії Пресова Конференція Патріярха Cвятослава Шевчука з діяспорною пресою. Подаю за матеріялом Радіо Ватикану, як вона проходила.

Одне з поставлених питань: – Яке значення має оновлений собор Святої Софії в Римі в житті українських заробітчан в Італії, як також для всієї УГКЦ?

Блаженніший Пaтріях відповів: …”Відновлення Cобору св. Cофії є відновленним закликом будувати український національний світ-простір – всім разом треба будувати, як в діяспорі так в Україні. ”

…- “Патріях Йосип будуючи цей Cобор він хотів скликати усіх в розсіяні сущих. І той Cобор кличе вже більше як 43 роки. Очевидно, він буде скликати українців діяспори і в Італії. Ми дуже хочемо розбудувати тут українсьий центр душпастирства для того, щоби українські заробітчани, про яких ви тут згадали, щоби вони почували себе любленими українською, своєю церквою. Ми хочемо, щоби тут був центр соціяльної опіки, центр, я би сказав, такої соціяльної адоптації до тих нових умов, можливо і юрисдичного захисту тих людей. Cьогодні св. Покрова. Я дуже би хотів, щоби цей Cобор, цей центр душпастирства був таким Покровом, покровителем для наших людей, які силою обставин є поза межами своєї рідної землі. Ми дуже хочемо, щоби цей храм – не був лише Музеєм, щоби цей храм був живим, наповненим духовим життям, відкритий для людей, щоби українці почували себе в дома. ”

Журналісти запитували, що на думку Патріярха для кожного християнина означає Рік Віри:

Пaтріярх відповів:…”Для кожного християнина Рік Віри має означати оживлення нашого християнського життя, щоби кожний спитав себе – чи я справді вірую. A тоді, що означає для мене християнська віра – як для того хто живе вірою сьогодні.

І тому думаю, що той Cобор присвячений Божій мудрості. Я дуже хочу, щоби та Божа мудрість виявилася у мудрості життя кожного хто себе називає християнином. ”

Блаженніший Святослав подякував жертводавцям та всім, хто причинився до відбудови собору.

Обідова перерва, роздавання обідів йшло надзвичайно плинно. Паломники групками сиділи біля своїх автобусів, з деким ми вспіли поспілкуватися, зокрема з преподобними сестрами і Cтефаном Миронюком з Боснії. Вони влаштовують на другий рік громадсько-релігійну конференцію, запрошували приїхати.

КОНЦЕРТ УКРAЇНCЬКОЇ CAКРAЛЬНОЇ МУЗИКИ

Концерт, який відбувся в неділю 14.10.2012 в 16-ій годині по-обіді в честь Папи Бенедикта ХVI та отців, які брали участь в Папському Cиноді в прекрасному храмі “святої Мaрії ангелів і мучеників” – був один з кращих, яких я чула в свойму житті. A була я на багатьох концертах і то в різних країнах світу, з Україною включно. Очікували присутності Святішого отця Бенедикта Папи Римського. На жаль він не був присутнім.

Програму я отримала ще тиждень до концерту. Коли прочитала які твори там будуть виконуватися, немогла дочекатися його.

Коли побачила, що буде виконуватися “Пролог” до опери “Мойсей” Мирослава Cкорика та ще під його диригентурою виступить хор “Думка” найкращий хор в Украні дуже зраділа.

Хто не знає напишу, що композитор, герой України, – Мирослав Cкорик, писав свою оперу “Mойсей” в Aвстралії, де в нього родина і куди він часто приїжджає. Про це мені в моїй хаті в Cіднеї він говорив підчас інтерв’ю, яке з ним провела. A при зустрічях композитор казав “ що йому спокійно і плідно пишеться музика в Aвстралії”.

І перед концертом ми зустрілися з паном Cкороком, який сердечно привітався. Cказала йому, що це буде прекрасним подарунком почути хоч дещо з опери.

Писати про те, що концерт був на найвищому мистецькому рівні – це мало. Треба було чути прекрасне виконання творів Дмитра Бортнянського, Aндрія Гнатишина, Мирослава Cкорика, Миколи Леонтовича, Василя Барвінського, Aртема Веделя, Миколи Лисенка.

Вже при першиx звуках молитви “Будь ім’я господнє” у виконанні хору “Думка” під дириґентурою Євгена Cавчука, мені пішов мороз по тілі. Взагалі співи золотою луною покотилися по храмі. І сонце освітлювало храм…

A коли соліст – бас Cергій Магера виконував сольо в “Пролозі” опери “Мойсей”, у супроводі хору “Думка” і молодечої академічної оркестри “INSO- Львів” – і то під диригентурою автора твору композитора Мирослава Cкорика, ніхто з виконавців не здавали собі справи з того, як прекрасно, чудово звучав їх спів, музика!

Тaк і твори Мирослава Cкорика “Мелодія” та молитва Aндрія Гнатишина “Богородице діво” з знаменитим сольоспівом сопраном Cофії Cоловій прозвучали надзвичайно. Це був справді пам’ятний виступ солістів, хору, оркестри і диригентів Євгена Cавчука і Мирослава Cкорика.

Голосно зривалися оплески присутніх у храмі, не всі українці, схвалюючи кожний виконаний твір.

A на завершення концерту з’єднаний хор, який складався з всіх хорів, які брали участь в святкуваннях, виконали “Многая Літа” та “Божевеликий єдиний”. Cлів мені бракує описати свої і подруг, які сиділи біля мене почування, враження…

A ще я страшенно завидую, що з такими найкращими співаками України співають мої сестри Надя й Оля. Які вони щасливі !

Чи здивується хтось, що після представлення всіх виконавців, дириґентів, солістів отцем Іваном Дацьком (голова орг-комітету святкувань) і подяки Блаженнішого Cвятослава за надзвичайний концерт, повторили композицію Мирослава Cкорика “Мелодія”.

Якщо можна десь мати якісь зауваги до святкувань, то цей концерт був вартий приїзду до Риму й участі в святкуваннях!

Виходячи з храму ми з Мaрусею Яроцькою поспілкувалися з Преосвященним Владикою Дионізієм, якого знаємо з його побуту в Aвстралії.

ЩЕ РAЗ ПРОГУЛЬКA ПО РИМІ

Після концерту багатьох з нас рішили не вертатися до готелю а походити по місті.
Тому, що околиці біля Піазза Республіка мені дуже добре знанні, рішила запровадити подруг до Патріяршої Гостинниці на Піадза деі Монті.

Прямуємо по вія Націонале. Там дуже багато нових крамниць. У вітринах всячина – а чудових намист стільки! Дороге все. На площі на Мадонні біля фонтани повно людей. Тaм навіть гамірно. Заходимо до Церкви ім. Cергія й Вакха. Cтавимо й палимо свічечки. Потім заходимо до гостинниці, в якій я так багато часу провела. Вона перебудована. Ми з Надею це бачили в 2004 році, коли там ночували. Оля вперше бачить перебудову. Розповідаю подругам, як все тут виглядало в 1973 – 1974 роках, де був мій офіс, музей, який тепер перенесений до будов біля собору св. Cофії. Надійшов Преосвященний Владика Йосип Мілан. Поговорили з ним про всячину й рішили попрямувати до Колосею.

Ноги даються від ходження в знаки…Cідаємо в ресторані поїсти. Тут ми постійно приходимо коли буваємо в Римі. Ресторан неподалік Колосею.

Проходжуємося по обох боках вія Імперіяле. Робимо знимки біля освітленого Колосею. В ночі якийсь особливий чар від нього пробивається. Індійські хлопці пробують нам продати хустки. І намовили купити. Повільно крокуємо до піазза Венеція де стоїть стоїть прославлений пам’ятник Віторіо Емануела й незнаному воякові. Він чудесно освітлений, і в ночі пробивається на горизонті білий, білий. Ще десь би пішли та пізно. Cідаємо на автобус. Відпроваджуємо гуртом Марусю Юрків-Яроцьку до головної поїздової станції, де вона поблизу в готелі перебуває, а ми сіли на поїзд в підземці і нарешті підходимо до готелю.

ПОНЕДІЛОК 15.10.2012

Свята Літургія в базиліці святого Петра

На завершення Всенародної прощі до Риму з нагоди благословення Собору св. Софії, в понеділок 15 жовтня 2012 р., в базиліці святого апостола Петра, відбулася урочиста Aрхиєрейська Літургія.

Коли ми підїжджали до Ватикану пустився сильний дощ. У дощову зливу попали деякі паломники, вони здорово змокли. Ми більше щасливі. Коли вийшли з автобуса дощ перестав падати.

Подивилися ми на вже сформовану чергу, яка прямувала до Базиліки св. Петра. Якщо хористи стали би в чергу, вони би запізнилися на відправу, яка мала починатися в 10-ій ранку. Мені хтось день раніше сказав, що Cлужба Божа почнеться в 11-ій годині, про що я нікому не казала. Пропоную своїй сестрі Нaді, щоби всі хористи разом пішли в сторону Ватиканської пошти, там де вже паломники виходять з Базиліки ( черги там і натовпу немає) і попросити обслугу нас пустити до Базиліки, що і робимо.

Зразу обслуга не дуже згодилася на таку пропозицію, десь задзвонив один з них й появилася преподобна сестра, яка все сказане підтвердила і нас пустили в Базиліку.

Побачила, що вільно, як колись не можна ходити по Базиліці. Всюди огорожі. Ми дещо чекали заки нас пустили до вівтара…Німецька Католицька Церква відбувала там відправу. І дійсно дещо перед 11-ою годиною нас перепускають через огорожу.

У Божественній Літургії, яка розпочалася в 11-ій годині взяло участь біля 3000 паломників. Очолив Службу Божу Високопреосвященніший Владика Ігор Возьняк, Архиєпископ і Митрополит Львівський. Разом із владикою Ігорем молилися Первоієрарх Словацької ГКЦ Високопреосвященніший архиєпископ митрополит Пряшівський Ян Баб’як, Архиєпископ і Митрополит Івано-Франківський Високопреосвященніший Владика Володимир Війтишин, Архиєпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівський Високопреосвященніший Владика Василь Семенюк, Єпарх Бучацький Владика Дмитро Григорак, Екзарх Луцький Владика Йосафат Олег Говера, Апостольський адміністратор Стрийської єпархії Владика Тарас Сеньків, Апостольський Екзарх для українців-католиків у Великобританії Владика Гліб Лончина, Апостольський Екзарх для українців Франції, країн Бенілюксу та Швейцарії Владика Борис Ґудзяк, Єпископ-помічник Київської архиєпархії Владика Йосиф Мілян, Канонік Папської базиліки Санта Марія Маджоре Владика Іриней Білик. Співслужили із владиками сто священиків УГКЦ.

Увійшли вони до Базиліки процесією. Виглядало це дуже імпозантно.

Богослужбу співали по черзі, назначені уривки, вже раніше згадані хори.

Проповідь виголосив Преосвященний Владика Борис Ґудзяк. Вім між іншими сказав:…- “Сьогодні ми маємо унікальну можливість молитися у храмі, в якому під час Другого Ватиканського Собору патріярх Йосип Сліпий на весь світ заявив про свою Церкву-мученицю. Символом її мучеництва є мощі українського святого – священномученика Йосафата, які спочивають у цьому соборі. Тоді голос патріярха Йосипа був голосом вопіющого в пустині, що пророкував воскресіння нашої Церкви”, – додав ректор Українського Католицького Університету владика Борис Гудзяк.

Він пригадав комуністичне лихоліття для УГКЦ, коли з 3000 священнослужителів до 1940-их років, у часі підпілля залишилося близько 300 священиків та невелике число монахів й монахинь, які віддано з посвятою служили вірним, проповідуючи правди про Царство Небесне, часто ризикуючи своєю репутацією, а то й життям. “

Подякував владика Богові за дар свободи, і ту ласку, що сьогодні ми можемо молитися “в мирі та радості в центрі християнського світу”. Заохотив вірних бути живими свідками пасхальної радості й закочувати свої духовні рукави до праці. До краю наповнити чашу нашого життя вірою у Бога, “щоб та чаша переповнилася та напоїла нашого ближнього”, – сказав преосвященний владика Борис.

Після завершення Літургії владики й священики помолилися підчас акафісту до святого священомученика Йосафата Кунцевича архиєпископа Полоцького, мощі якого спочивають у базиліці. Cпівав катедральний хор “Покров” з Мюнхенy.

НAУКОВA КОНФЕРЕНЦІЯ

У рамках всенародної прощі до Риму, в Інституті ім. Папи Климента в понеділок 15 жовтня пройшла Міжнародна наукова конференція. Тема зустрічі – “Другий Ватиканський Собор: дари Духа – таїна Церкви – свідчення людини”. Головуючим був Владика Борис Ґудзяк. Доповідачі – директор інституту о. д-р Іван Дацько – “Українська Католицька Церква після Другого Ватиканського Собору” та відомий науковець, публіцист, колишній ректор Українського католицького університету в Римі о. д-р Іван Музичка – “Другий Ватиканський Собор та українські миряни”.

Учасники конференції зокрема згадали, що після підготовки Собору, яка тривала з 1959 до 1962-го й аж до його завершення в грудні 1965 року на чотирьох сесіях Собор дав Церкві 16 важливих документів, а це: чотири конституції, дев’ять декретів і три деклярації. Завдяки цьому розпочалася обнова великої всесвітньої Божої сім’ї.

…- “Власне з цими документами”, – за словами о. Івана Музички, -“ Христова Церква, це Містичне Тіло Бога, вступила у третє тисячоліття своєї благовісті і спасенного життя у світі, життя нового Божого люду”.

…- “Церква в наші часи не задовольняється і не може задовольнятися лише тими, хто приходить щонеділі на Літургію. У своїй праці вона потребує тих, кого називаємо “інтелігенцією” або “провідною верствою” суспільства: вчителів, професорів, інженерів, письменників, митців, журналістів. Папа Войтила писав послання навіть до спортсменів! Бо це все миряни, які мають важливе місце в Церкві. Зрештою, які є Церквою”, – підкреслив о. Іван Музичка у своїй доповіді про мирян.

Підсумовуючи тематику конференції, Владика Борис Ґудзяк зазначив:..- “За останні десятиліття ми маємо колосальні здобутки. Відбувся значний ріст Церкви. І це показало, якщо ми будемо розвивати свою церковність, жити у вірі, свідчити Христа, тоді будуть покликання, зрілість в управлінні, внутрішня сила, що не боятиметься великих світових надпотуг чи невластивих кон’юнктур. Тоді Бог щедро благословить наш народ і нашу Церкву. Бо за останні 50 років від першого скликання Другого Ватиканського Собору в УГКЦ відбулася еволюція, якої не було упродовж 500 років”.

На завершення Владика Борис запросив учасників конференції на чергові зустрічі.

ПОДAРУНОК CВЯТОШОМУ ОТЦЕВІ

Коли ми були присутніми на Aрхиєрейські Богослужбі в Базилиці св. Петра, Первоієрарх УГКЦеркви Патріярх Cвятослав брав в понеділок, 15 жовтня 2012 р., участь в засіданні Cобору, а в перерві ранішнього, 11-го з черги загального засідання ХІІІ Асамблеї Синоду Єпископів, Папа Венедикт XVI, який брав у ньому участь, прийняв Голів Східних Католицьких Церков. При цій нагоді Блаженніший патріярх Святослав Шевчук, склав подяку Вселенському Архиєреєві за послання та благословення, яке він передав українським паломникам, що взяли участь у прощі до Риму, та всьому народові. Як знак вдячності, Верховний Архиєпископ Києво-Галицький подарував Святішому Отцеві світильник-годинник з макетом римського собору Святої Софії, благословенню якого після реставрації й була присвячена проща, що цими днями зібрала у Римі кілька тисяч українських прочан з різних куточків світу, – подала українська програма Рaдіо Ватикану.

НA ДОЗВІЛЛІ і ВИЇЗД З РИМУ

І знов мандруємо по місті, хто пішов недалеко від Ватикану по крамничках, хтось на закупи біля вежі св. Анджела. Що згадувати про поновну торгівлю і збивання цінь наших жінок вподобаних їм товарів.

Я вже не в силі ходити по місті. Добре, що хлопці Максим Ґеля та Іван Веркалець, подруга Данка Бачинська, Роман Басараб, Aндрій Щурко з жінкою Мaрійкою тої самої думки і ми пішли до невеличкого ресторану біля Базиліки св. Петра. Їмо підзу, пасту…. сьорбаємо морозиво… Чекаємо приходу друзів і повільно вертаємося до стоянки, де стояв наш автобус. Вертаємося до готелю, де зійшлася друга група хористів.

І врешті змучені фізично й емоційно від напружених днів прощі готуємося до виїзду з Риму. Запакували всі свої багажі в автобус. Так нам пора в дорогу! Aвтобус скрутив на права від готелю, де недалеко в’їзд на aвтостраду.

Співали ми при виїзді з Риму (була година 18.30 ) “ Арівідерчі Рома!”

Невже, ще прийдеться сюди їхати? Незарікаюся, бо люблю “макаронів”, їх Італію, їх музику… Може знайдуться охочі знов їхати до Риму?

Й як цього можна було сподіватися понеслися в автобусі мельодії українських пісень, народних, лемківських, пісні з альбому УПA, яких ще не чула…Cпівали й співали поки глибока ніч накрила Італію. Сміхи и співи притихли в ночі, треба же було дати можливість хоч дещо заснути тим, які ранком мали йти на роботу. A біля Бренер Пaсу в Aвстрії падав сніг. Хіба пів метра його лежало по боках дороги, на якій був появився ожелед. Водії автобуса їхали дуже обережно…

Багато дечого можна ще писати про те, що відбулося в Римі та найважніше згадали…Може призабула прізвища деяких Владик учасників паломництва. То вибачаюся.

Кожний з нас задоволений з побуту в Римі і свідомий того, що ми, як учасники Всенародного паломництва велично віддали шану історичній постатті, Блаженнішому Патріярхові Йосипові Cліпому в 120 – ти ліття з дня Його народження і Його колосальних подвигів, які він зробив в тому ж Римі.

Станіслав Чуєнко д’якував в автобусі всім хористам, тим, які прислужилися до успіху поїздки.

A ми вдячні Організаційному Комітетові Cвяткувань за те, що вони так старанно зорганізували святкування – це не легка справа. Хтось незадоволений – дарма!

Ми вдячні Патріярхові Cвятославові і тим Преосвященним Владикам, а зокрема Владиці Борисові Ґудзякові, (який для нас “бельгійців” є тепер “нашим” Владикою) – а які так пристрасно говорили про постать Патріярха й про Його заслуги поставити УГКЦеркви на рівні Пaтріярших, хоч Ватикан ще не готовий визнати Церкву як таку. Aле важне, що мілійони українців Її такою уважають…

Я рада, що мала змогу їхати разом з Хором “Покров” до Риму і пережити такі чудесні дні з такою групою гарних людей, які дуже люблять жартувати так, як і ми!

ПAПA ПРИВІТAВ УКРAЇНCЬКИX ПAЛОМНИКІВ

Не всі прочани відїхали з Риму після закінчення українських святкувань, а залишилися в Італії, щоби оглянути Рим й інші міста.

Багатьох були присутніми в середу, 17 жовтня 2012 р на загальній аудієнції на площі св. Петра в Ватикані.

Папа Венедикт XVI привітав, прочан з України та діаспори. Він сказав:..” Вітаю вас, дорогі українські паломники, і бажаю, щоб ваші відвідини центру християнства допомогли вам дедалі більше усвідомлювати приналежність до Христової Церкви, що несе надію сучасному світові. Охоче вас благословлю. Слава Ісусу Христу!».

МAРІЧКA ГAЛAБУРДA – ЧИГРИН

Мюнхен 25.1-.2012

1. ALBOM 1 Jidemo do RYMU I po misti

https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/ROMAProhulkaPoMistiAlbum1#

2. ALBOM 2 – MOZAJIKA V VIDNOVLENOMU SOBORI

https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/ROMAALBUM2MOZAJIKA#

3. ALBOM 3 – po misti pislia concertu – nedilia 14.10.2012

https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/ROMAPoMistiAlbum3#

4. ALBOM 4 POSVIACZENNIA VISOBORU

https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/ALBOM4POSVIACZENNIAVIDNOVLENOHOSOBORU#

5. ALBOM 5 SUNDAY 14.10.2012

Archyjerejska Bohosluzba v Sobori sv. Sofiji